Spring 2024 - Recrudescence

Halyna Petrosanyak

Знайомством із Зоряною Ернст завдячує Оксані. Вона гарна, енергійна, любить чепурно вдягатися, добре виховує свою трирічну доньку. Оксана – дружина Йорґа, Ернстового товариша часів навчання. Вони одружилися чотири роки тому, десь через рік по тому, як Оксана зі Львова приїхала до Гайдельберґа попрацювати в університетській бібліотеці над своїм науковим дослідженням. Вона отримала стипендію для молодих науковців. Свою дисертацію їздила захищати до Львова вже після народження доньки. Йорґ був щасливий у шлюбі, й Ернст бажав подібного й собі. Самотність гнітила його, йому минуло сорок чотири, він хотів дітей і сімейного затишку. Крім того невеличкий ресторан на першому поверсі їхнього дому – родинне підприємство – вимагав додаткової уваги, а мама, якій недавно минуло сімдесят п’ять, до ресторану більше не заходила. Стосунки з жінками в Ернста якось не складалися. Остання його подруга, якій він два роки тому запропонував одружитися, пропозицію відхилила: мовляв, зустрічатися вони можуть, але заміж вона не хоче, бо для неї у фірмі непогані кар’єрні перспективи, через рік вона може очолити відділ, в якому зараз працює. Шеф невдовзі вийде на пенсію, й директор фірми натякнув їй: ящо не одружиться, може готувалася на його місце. Отож, гостюючи якось у Йорґа й Оксани, Ернст жартома запитав жінку, чи нема в неї в Україні гарненької неодруженої подруги, яка б розуміла німецьку? Власне, запитання було серйозне, лише що Ернст задав його з вдаваною грайливістю. Оксана зреагувала з ентузіазмом: подруга в неї була, її одногрупниця з університету. Їй тридцять, вона живе в маленькому містечку й мріє про сім’ю, але чоловіка, з яким би можна її планувати, на видноколі немає. Чи нема в Оксани її фото? – намагаючись бути якомога нейтральнішим, запитував Ернст. Світлина була, Оксана знайшла її в альбомі, який привезла з собою зі Львова. На Ернста глянули усміхнені великі карі очі, обличчя дівчини випромінювало радість й ледьпомітну кокетливу задерикуватість. «Це може бути вона, 48