Spring 2024 - Recrudescence

Halyna Petrosanyak

прикордонника. Білих рукавичок на руках службовця не було, та і дивився він насторожено й непривітно. Розгорнувши паспорт, він мовив кілька слів, які Ернст, звісно ж, не зрозумів. Не отримавши відповіді, прикордонник підняв на нього погляд, що не обіцяв нічого доброго й, мабуть, повторив сказане.

– I don‘t understand, – сказав Ернст.

– Шо, шо? – з подивом зреагував прикордонник.

Не дочекавшись реакції, Ернст про всяк випадок сказав

те саме німецькою:

– Ich verstehe nicht.

– Бляха, – тихо кинув прикордонник і сплюнув перед собою, чим неабияк спантеличив Ернста. – Почекайте тут, – кинув він й кудись пішов. Ернст, звісно, не зрозумів, але залишився стояти, здогадуючись, що прикордонник пішов по допомогу. Він розглядався довкола: світло було тьмяне, на всьому лежала якась невідома йому сіра паволока, що навіювала відчуття тяжкої безнадії. Звідкись ззаду вийшли двоє молодих чоловіків у шкіряних куртках й спортивних штанах з білими лампасами по боках і, відверто розглядаючи його машину, перемовлялись між собою, зовсім не дивлячись на нього самого, так ніби його тут і не було. Час від часу вони спльовували, а один навіть кілька разів копнув носаком черевика шину заднього колеса. – Еin gutes Auto, nicht wahr? – якомога приязніше сказав Ернст, звертаючись до них, але відповіді не дочекався. Типи в спортивних штанях кинули недопалки під ноги й пірнули в котрусь з автівок позаду. Тим часом з дверей будівлі вийшов службовець з його паспортом в руках. Поруч з ним ішов інший, старший. Сівши в кабінку паспортного контролю, другий

56