Spring 2024 - Recrudescence

Halyna Petrosanyak

глянув на Ернста:

– Jaka jest cel wizyty pana na Ukrainę?

– Sorry, I don‘t understand, – сказав Ернст.

– Холєра, він і по-польськи ні бе ні ме. Шось там

шпрехає, а по-якому, неясно.

– Та, мабуть, по німецьки, не видиш – німак. Скажи Юркові, хай добре прошманає його «беху», що він там везе, та й хай їде до холєри. Один з прикордонників залишився сидіти в будці, а інший кудись пішов собі з Ернстовим паспортом, зробивши у бік іноземця жест, який, мабуть, означав заохочення проїжджати вперед, щоб звільнити місце перед будкою для іншого авто. Бо що ще вони могли запропонувати Ернстові? Через п’ять хвилин, з німецьким вівчуром на повідку з’явився митник, кремезний тип, який дивився на Ернста з інтересом. Запитавши щось й отримавши у відповідь Ернстове «sorry, i don‘t understand», він жестами спонукав відчиняти двері автівки. Сказав щось псові, який швидко обнюхав усі закутки автомобіля й спокійно став поруч з господарем. Митник показав на сумку, що стояла в багажнику. Ернст відкрив її, митник почав перебирати речі й, вийнявши одну з чотирьох упаковок кави, сказав:

– Можна ввозити лише 500 грам, а у вас тут цілий

кілограм.

Ернст не зрозумів, і тоді службовець жестами

продемонстрував йому сказане.

– Okay, – сказав Ернст, бо хотів нарешті поїхати звідси.

58