Spring 2024 - Recrudescence

Halyna Petrosanyak

Митник конфіскував половину кави й залишився

задоволений, Ернст отримав свій паспорт й сів за кермо.

Зоряна казала, що вони з братом чекатимуть його за сто метрів до прикордонного пункту. Але зупинитися там не було жодної можливості, чоловік змушений був рухатися далі в потоці машин. Ернст зупинився, як тільки випала нагода, запаркувався на узбіччі й вирішив повернутися до кордону пішки. Він мав надію, що Зоряна з братом все ще чекали на нього, хоча вже минала дванадцята. Він ступив у темряву й, пройшовши в ній зо сто метрів, раптом почув звук сигналізації свого автомобіля. Не роздумуючи, кинувся назад, й добігаючи, побачив біля дверей автомобіля темний силует: Силует кинувся геть від авта, а через хвилину за кілька десятків метрів попереду почулося ревіння двигуна. На щастя, двері авта Ернст відчинив без зусиль, в світлі автомобіля побачивши на землі відмичку, якою орудував злодій. Загорнувши в серветку, він сховав її до кишені й сів за кермо. Міркував, що мусить діяти особливо зосереджено й виважено, адже ситуація непроста. Знайти тут Зоряну і її кузена буде годі, навіть якщо вони десь поблизу. По цей бік кордону ще темніше, дороговкази погано видимі й написані лише кирилицею, на читання якої Ернстові потрібен час. Той, хто намагався відкрити його автомобіль, може спробувати зробити це знову, тому авто покидати не варто. Він мав номер Зоряниного домашнього телефону, але шукати зараз телефонний автомат було б нерозумно. Якщо тут узагалі є телефонні автомати… Його пейджер мовчав, що й не дивно: очевидно, тут не було мережі, бо Зоряна уже б надіслала йому повідомлення. Ернст завів двигун і рушив у ніч. Через кілька сотень метрів він зауважив вказівник, але щоб прочитати його, мусив зупинитися. Назви Зоряниного – Stop! Stop! Ich rufe Polizei an! – закричав він.

60